Вона з’явилася на світ студеного лютневого ранку. Її матуся часто згадує, що навіть крізь відчинені шибки у палаті родильного будинку звучали військові марші, адже то був День Радянської армії. Та коли її везли до родильної зали, раптом зазвучав «Вальс квітів» П.І.Чайковського. Саме під цю мелодію і народилася Світланка.

  Забираючи дружину додому молодий татусь страшенно хвилювався, що не дістав живих квітів, щоб привітати кохану. Але матуся, ніжно поцілувавши чоловіка та дитину, усміхнулася: «Ти подарував мені найкращу у світі квітку - нашу донечку».

  І, мабуть, не випадково, першою книжкою, яку їй подарували, була казка про Дюймовочку,  дівчинку – квітку, що прагнула світла та краси і сама дарувала їх іншим. Такою зростала і Світланка – мрійливою, привітною, сердечною, сповненою внутрішнього сяйва і тепла.

  Швидкокрилою ластівкою промайнули шкільні роки. Перше дівоче кохання простелилося весільним рушником. А незабаром молода матуся вже складала і розповідала казки маленькому синочку. Проте дитяча мрія про казковий світ не полишала її…

  Щоб творити казку, потрібно бути художником або вчителем. Вона відчувала в собі хист і до того, і до іншого. То ж коли Євгенко підріс, вступила на денне відділення РДПІ на спеціальність «Початкове навчання та образотворче мистецтво». Як казав О.Грін: «Найбільші дива ті, які ми творимо власними руками». Для неї це були не просто крилаті слова. Адже  сама завдяки власній праці, власному таланту, власній творчості п’ятикурсниця  Світлана стала переможцем Всеукраїнської студентської олімпіаді в м. Глухові, увійшла до п’ятірки кращих студентів України 2001 року.

  Саме тому, закінчивши з відзнакою РДГУ, учительська доля привела її до цікавого навчального закладу нового типу РГ «Гармонія», девізом якого завжди було: «Хто сказав, що ми не можемо змінити світ!...». А якщо змінювати, то на краще! Тож Світлана з головою пірнула у світ педагогічної творчості і вела за собою своїх маленьких вихованців. Її уроки завжди огортала атмосфера казки, фантазії, дива. Адже на Світланчине глибоке переконання це і є світ дитинства.

  Своїми творчими надбаннями щедро ділилася з колегами – учителями. Стала лауреатом обласного ярмарку педагогічних ідей (2005 р.), пізніше – переможцем міського ярмарку педагогічних ідей (2006р.), автором методичного посібника, випущеного видавництвом «Ранок» (2009р.). Її творчі роботи неодноразово друкувалися у збірнику наукових праць РДГУ.

  Але найбільшим дивом останніх років стало народження другого синочка Георгія, що ніби відкрило друге дихання, спонукаючи йти до нових професійних вершин.

  Тож хочеться щиро побажати нашій героїні успіху у головному вчительському конкурсі, а в щоденній роботі нових творчих ідей та міцного здоров’я втілити їх у життя. Бо саме про Світлану хтось з великих сказав: «Хочеш жити у казці – створи її сам».